Новини благодійності бізнесу

Новини благодійності бізнесу

Новини благодійності бізнесу

«Під крилом» — благодійна програма авіакомпанії МАУ

«Під крилом» — благодійна програма авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України». Її мета — системне забезпечення пільговими місцями на бортах МАУ осіб, які потребують невідкладного лікування та реабілітації за кордоном, та перевезення гуманітарних вантажів. Пільговими можуть бути два місця на кожному рейсі. Про це під час церемонії нагородження учасників та переможців Національного ретийнгу благодійників розповіла Євгенія Сацька, Корпоративний прес-секретар авіакомпанії МАУ:

«Потенціал МАУ дозволяє забезпечити 90 тисяч пільгових місць щорічно. А можливість максимально використати цей потенціал і врятувати якомога більше людських життів напряму залежить від професіоналізму та ефективності благодійних організацій – партнерів програми. Участь потенційних партнерів в Національному рейтингу благодійників для нас – це свідчення прозорості та підзвітності їхньої діяльності, а отже значимий орієнтир для налагодження співпраці в рамках нашої програми».

mau
Категорії осіб, яким надається першочергова допомога:

  • Онкохворі діти (до 18 років), які потребують лікування за кордоном та особи,
    що їх супроводжують.
    • Особи з онкологічними захворюваннями, лікування яких є можливим лише за кордоном,
    та особи, що їх супроводжують
    • Важкохворі, які потребують невідкладного хірургічного втручання (складні операції, проведення яких є неможливим в Україні) та особи, що їх супроводжують.
    • Особи, які страждають на орфанні (рідкісні) захворювання, лікування яких не провадиться в Україні, та особи, що їх супроводжують.
    • Учасники АТО, які потребують лікування або реабілітації за кордоном.

Принципи та правила

  1. Широке інформування громадськості щодо роботи Програми з метою надання допомоги якомога більшій кількості людей.
    2. Надання рівних прав для участі в програмі усім, хто має обґрунтовані підстави для оформлення відповідного звернення.
    3. Прозорість процедури відбору учасників Програми та звітів щодо результатів Програми.
    4. Делегування повноважень щодо прийняття рішень по відбору учасників Програми спеціальній Експертній раді та поважним громадським організаціям та благодійним фондам – партнерам Програми.
    5. Оперативність, відповідальність та гнучкість в процесі бронювання пільгових місць для учасників Програми та ємностей для перевезення гуманітарних вантажів
    Єдиною точкою входу в Програму для всіх потенційних учасників є реєстрація (заповнення анкети-заявки для відповідного напрямку) на сайті pidkrylom.com.ua.

Експертна рада

Анкети на сайті можуть заповнюватися самими потенційними учасниками або організаціями, що виступають Партнерами програми.

Перевірку інформації, представленої в анкетах заявників, та остаточне рішення щодо участі в Програмі кожного учасника приймає Експертна рада, що формується з представників благодійних організацій за відповідними напрямками.

Остаточні критерії відбору учасників Програми за кожним окремим напрямком (включаючи підстави для відмови) розробляються спільно з членами Експертної ради та обов’язково обнародуються на сайті програми та доводяться до відома Партнерів.

Бронювання квитків на відповідні рейси або місць для перевезення гуманітарних вантажів здійснюється представниками Експертної ради після перевірки достовірності інформації, викладеної в анкеті заявника, не пізніше, ніж за 72 години до запланованого перельоту.

Партнерство в Програмі

Експертна рада та Партнери Програми за означеними напрямками обираються з поважних та надійних благодійних організацій та фондів, профільних та громадських об’єднань.

Відбір Партнерів відбувається відкрито та прозоро з можливістю надати рівні права усім бажаючим.

Форми партнерства:

«Експертна рада» (обмежена кількість партнерів із провідних напрямків Програми, які забезпечують обробку заявок та відбір учасників Програми, бронювання місць на рейсах МАУ, подальший організаційно-технічний супровід заявників в межах Програми, висвітлення ходу програми).

«Партнер програми» (широке число Партнерів, які в процесі своєї діяльності мають справу із допомогою означеним в рамках Програми пільговим категоріям та можуть долучатися до Програми у тісній співпраці з Експертною радою).

http://ufb.org.ua

 

 

Соціальні працівники Карітасу України опановували основи супервізії

fond1-3 лютого у Києві пройшов тренінг «Основи супервізії», організований Карітасом України в рамках проекту «Впровадження підходу «Кейс-менеджмент» у роботі з ВПО». На тренінг запросили найкращих кейс-менеджерів та адміністраторів проекту з Києва, Одеси, Запоріжжя, Дніпропетровська та Краматорська. До групи також приєдналися о. Василь Колодчин та о. Андрій Бухвак — директори Одеського та Запорізького Карітасів.

 

У різні дні на тренінг встигли також завітати президент Карітасу України Андрій Васькович, віце-президент о. Андрій Нагірняк та виконавчий директор Дзвенислава Чайківська. Вони особисто наголосили на необхідності опанування соціальними працівниками Карітасу України такого важливого для роботи інструменту як супервізія.

Супервізія — що це?

 

Отже, що таке супервізія у соціальній роботі? Це процес (консультація з подальшим плануванням та контролем виконання цього плану для вирішення проблеми з якою звернулися до супервізора), за допомогою якого забезпечується підтримка працівників, сприяння формуванню компетентності, підвищення ефективності праці і заохочення професійного розвитку. Супервізор має допомагати супервізованому чітко визначати мету, пріоритети роботи; бачити всі аспекти проблеми та власну роль в її розв’язанні; керувати власними почуттями щодо конкретних ситуацій; формувати позитивне ставлення до своєї роботи, брати на себе відповідальність за її результати.

Важливими завданнями супервізора є також розвиток професійної автономії, незалежності супервізованого, стабілізація його думок і почуттів щодо професійної діяльності, формування моделі аналізу і компетентного розв’язання проблем у взаємодії з клієнтами. Іншими словами ця методологія допомагає соціальним працівникам найбільш ефективно виконувати їх обов’язки, зберігати внутрішній комфорт та створювати справді потужні команди.

Теорія і практика супервізії

Протягом трьох днів тренери разом із групою розглянули різні види супервізії, серед яких менеджерська, наставницька, консультаційна, індивідуальна, групова та командна, та навчили учасників правильно їх використовувати. Майбутні спеціалісти мали нагоду одразу ж попрактикувати свої навички в супервізії та спробувати себе у такій незвичній ролі. Звісно, трьох днів замало для того, щоб цілком опанувати цю професію, — це був лише перший крок, і зроблено його було дуже успішно.

Нагадуємо, що «Ініціатива Впровадження підходу «Кейс-менеджмент» у роботі з ВПО» реалізується за підтримки Програми Розвитку ООН  в Україні (в межах Проекту «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні») та Уряду Японії. Проект «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні» реалізується ПРООН за фінансової підтримки Уряду Японії і в партнерстві з Урядом України, регіональною та місцевою владою.

http://www.ufb.org.ua/sektor-blagodijnosti/blagodijni-organizacii/novini-v-ukraini-blagodijnix-organizacij.htm?id=4520

 

 

Бути особливим непросто

fond1

Очі не бачать – серце не болить

Толерантність суспільства визначається за різними показниками та індикаторами, зокрема, і за тим, як громада ставиться до людей із вадами здоров’я. Відсторонене ставлення українців до осіб з особливими потребами багато в чому сформувала колишня радянська система. У суспільстві цінували молодих і здорових, фізично витривалих людей – так званих «ударників праці», ентузіазм і завзяття яких мали слугувати розбудові соціалістичного світу. Саме тому за радянських часів на вулицях фактично неможливо було зустріти людей із фізичними чи психічними вадами. Їх тримали у спеціальних закладах, інтернатах, будинках інвалідів або ж удома.

На сьогодні, попри законодавчі зміни на підтримку людей з особливими потребами, обраного курсу європейських цінностей, прийняття декларацій і норм, наше суспільство все ще відчуває пережитки минулого і повністю не готове до потенційної зустрічі з людиною, яка має виражені чи неявні вади здоров’я. Тому кондуктор з порушенням координації в автобусі, касир, що не дочуває, у магазині або ж дитина із затримкою розвитку у школі видаються багатьом дещо дивним і незвичним явищем. І як результат — таким людям непросто вписатися у так звану суспільну «норму».

(Не)випадкова статистика

trenirovka-sluha На даний час у світі більше 360 млн людей (5% населення світу) живуть із порушенням слуху чи глухотою, із них 32 млн – діти (за даними Всесвітньої організації здоров’я). В Україні немає точної статистики людей, які мають аналогічні проблеми зі здоров’ям. За даними Товариства глухих їх кількість досягає 100 тисяч осіб. Хоча насправді людей із вадами слуху в нашій країні набагато більше, просто дехто соромиться про це сказати вголос або ж не до кінця розуміє серйозність проблеми, соромиться своїх вад.

Лариса Кузьменко, голова міжнародного благодійного фонду «Україно! Я за тебе»:  «В Україні приблизно 60 інтернатів для глухих, у яких живуть і навчаються більше, ніж по 200 дітей з вадами слуху. Та ми можемо зменшити цю статистику! Головне – докласти максимум зусиль, можливостей і трохи любові. Наразі наш Фонд працює над тим, щоб об’єднувати усіх небайдужих навколо проблем із глухотою у новонароджених і малих діток. Саме тому рік тому виник проект «Світ, я чую тебе», який став реальністю завдяки окремим благодійникам, представникам бізнесу і громадськості».

Сьогодні ми звикли заповнювати наш простір музикою, улюбленою аудіокнигою чи випуском новин по радіо і вже не уявляємо себе без навушників у транспорті, в спортклубі, в офісі, на вулиці і навіть удома. Швидкий розвиток і доступність технологій – не тільки благо, яке полегшило і наповнило наше життя. Мало хто замислюється над впливом розробок технологічного розвитку на самопочуття і здоров’я. Через поширене використання навушників, шумового фону і гучної музики, люди втрачають відчуття «звукової міри» і зовсім забувають про банальне дотримання гігієни слуху. Результати не втішають: у кожного десятого меломана все частіше діагностують зниження слуху, яке раніше було притаманне тільки літнім людям.

Андрій Щербина, головний лікар медичного Центру «Суваг»: «Звуки – це результат змін тиску повітря, що змушує коливатися барабанну перетинку нашого вуха. Усі коливання ми сприймаємо як звук. Людина може чути звуки у межах від 16 Гц до 20 кГц. А тепер уявіть, що відбувається з перетинкою вуха, коли ви у метро слухаєте музику у навушниках, а біля вас хтось гучно дискутує? Вухо просто не встигає адаптуватися до різних шумів, амплітуда коливання зростає, а це шкодить слуху. Сьогодні ми забуваємо про найпростіші правила гігієни слуху і шкодимовласному здоровю».

 

Вади слуху – не вирок

Втрата слуху може бути вродженою або ж виникати раптово після інфекційних захворювань, складних пологів, надмірного шуму чи природно — у процесі старіння. Сумна статистика: сьогодні на тисячу пологів в Україні одне немовля народжується з повною глухотою, а у 2-3 дітлахів глухота розвивається протягом перших двох років життя. Медичні фахівці переконують, що половини усіх випадків із втратою чи порушенням слуху можна було б уникнути завдяки ранній діагностиці слуху у дітей із подальшим лікуванням. Без спеціальної перевірки новонароджених виявити проблему порушення слуху у дитини вдасться тільки через декілька років, а втрачений час негативно впливає на подальший розвиток мовлення.

В Україні не так багато установ, які проводять ранню діагностику слуху у немовлят, та й не усі беруться за подальшу допомогу маленьким пацієнтам. Як у всіх правилах є винятки, так і серед медичних закладів є ті, про які хочеться розповідати усім. Медичний центр «Суваг» — один із небагатьох в Україні, що проводить безкоштовну перевірку рівня слуху дітей. Тут застосовують верботональну методику за хорватською розробкою, яка допомагає розвивати комунікативні можливості у дітей із подальшою їх адаптацією у суспільне середовище. Інакше кажучи, зробити так, щоб кожна дитина змогла жити у звичних умовах і відчувати себе такою, як інші. За 14 років роботи закладу більше 600 дітей зі складними вадами слуху пройшли реабілітацію, 30% з них закінчили школу, а 37 колишніх пацієнтів отримали дипломи про вищу освіту.

Тетяна Кулакова, лікар-консультант медичного Центру «Суваг», доктор медичних наук: «Наш Центр – це велика і єдина сім’я, де усі одне за одного і за кожну дитину. Щодня ми боримось за тих, кому відмовили інші спеціалісти. Навіть після закінчення курсу реабілітації, ми продовжуємо спілкуватися з маленькими пацієнтами і зберігаємо усі фото від них. Завдяки унікальним методикам занять, спеціальним програмам реабілітації «Суваг» дарує діткам другий шанс чути. Хотілось би приймати більшу кількість пацієнтів з патологіями слуху, але наші можливості не завжди співпадають з нашими бажаннями».

 

Порятунок «потопаючих» — спільна справа

У 2015 році рівень фінансування система охорони здоров’я досяг свого мінімального дна за останні три роки і склав 6,5 млрд грн. За проектом держбюджету на 2016 рік вітчизняна медицина отримала на 5% менше коштів. При цьому обіцяної медичної реформи і годі чекати. Стає зрозумілим, що затягування пасків з року в рік суттєво впливатиме на якість і вартість медичних послуг для українців. Тож знову підтримка медицини лягає на плечі волонтерів, благодійників і бізнесу. Головне не опускати руки і шукати усі доступні способи, щоб продовжувати працювати і лікувати хворих.

Повертаючись до Центру «Суваг», минулого року заклад не став чекати допомоги з високих кабінетів і звернувся за підтримкою до небайдужих. Медустанова уже пару років потребувала спеціальне обладнання для ранньої діагностики слуху у дітей – аудіометр Sentiero Advanced вартістю близько 400 тис. грн. Завдяки об’єднанню зусиль благочинного фонду «Україно! Я за тебе», окремих благодійників та підтримки компанії – оператора зв’язку lifecell потреба «Сувагу» стала реальністю. За рік роботи з допомогою обладнання було обстежено 1349 дітей, з яких – 248 у віці до 1 року. Завдяки аудіометру у 67 маленьких пацієнтів виявили порушення слуху і розпочали інтенсивний курс лікування.

lifecell-logo-hero

Оксана Рудюк, керівник департаменту звязків із громадськістюlifecell: «Наша компанія уже не вперше опікується проблемами людей із вадами слуху. У 2010 році операторlifecell відкрив короткий номер, а за два роки по тому випустив спеціальний тариф «Світ СМС» для спілкування людей із вадами слуху. Наприкінці 2014 року до нас звернувся благодійний фонд з чудовим проектом для Центру «Суваг». Компанія вирішила передати бюджет новорічних подарунків для партнерів оператора – на благодійність. Це найкращий подарунок до свят діткам, які найбільше мріють одужати. Ми щасливі, що за рік уже є перші успішні результати».

 

Почни з себе

Корпоративний сектор уже не вперше долучається до підтримки громадських чи благодійних ініціатив і це яскраво показали буремні події двох минулих років. Погано тільки, якщо корпоративна філантропія для одних – це банальний «піар» і робота «на камеру», а інші продовжують системно займатися поліпшенням соціальної сфери, допомагають фондам, а ця робота лишається поза кадром. Сьогодні потрібно більше прикладів  успішної співпраці між бізнесом, державою, громадським сектором, бо це стимулює інших до гарних справ.

Лідерами соціальних ініціатив на глобальному рівні найчастіше є транснаціональні компанії. Вони задають тренди у поширення корпоративної філантропії на ринках постсоціалістичних країн та країн, що розвиваються. За даними американської консалтингової компанії IO Sustainability, яка спеціалізується на питаннях партнерства між державою, суспільством і бізнесом, останнім часом пріоритетними напрямками соціального інвестування у світі є сфери охорони здоров’я та освіта. Власне, це саме ті сектори, на які у бюджеті завжди бракує коштів, а влада не пропонує альтернативи виходу з ситуації. Тоді і приходить на допомогу корпоративний сектор. До слова, приклад успішної співпраці компанії lifecell і Центру «Суваг» не закінчився на покупці аудіометра. На початку цього року компанія передала медзакладу обладнання на суму 478 тис. грн. Це установка Mega Medical NET-1100 корейського виробництва допоможе провести точне і безпечне обстеження найменших пацієнтів «Сувагу» швидко і безболісно. І враховуючи, що на початку 2016-го Центр «змінює місце прописки» і переїздить у значно більше приміщення, такі практичні подарунки без сумніву є більш, ніж доречними.

 

Це #перемога!

Слово «толерантність» у перекладі з латини означає «терпіння» і у буквальному значенні характеризує вміння без проявів агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя інших людей, які відрізняються від власних. Терпимість допомагає суспільству бути більш гуманним і справедливим по відношенню до тих, хто має фізичні чи соціальні відмінності. Виховання толерантності має починатися ще зі шкільної парти, а краще з дитсадка, і воно ніколи не буває зайвим чи пізнім навіть для дорослої людини. Для цього кількох сюжетів на телеканалах чи пари публікацій в медіа раз на рік недостатньо. Важлива систематична і спільна підтримка на державному, культурному і суспільному рівні.

До речі, у 2015 році саме культура відіграла неабияку роль у підтримці людей із вадами слуху і зуміла привернути увагу не лише української, але й міжнародної  спільноти до проблеми глухих у нашій країні.  Так, на початку року у прокат вийшла кінодрама «Плем’я» українського режисера Мирослава Слабошпицького, яка уже здобула багато міжнародних нагород і за рішенням американських кінокритиків визнанана найпотужнішим за впливом на глядачів фільмом цього року. Кінокартина сприймається неоднозначно, але ніхто не заперечує тому, що фільм підіймає важливу суспільну тему і спонукає людей до обговорення. Наступною перемогою у подоланні бар’єрів сприйнятт людей із вадами слуху стала пригодницька повість про глухонімих підлітків «140 дицибелів тиші» Андрія Бачинського. Книжка перемогла у номінації дитячої літератури премії «Книга року BBC 2015». Важливо і те, що у 2016 рік Україна входить із ще однією перемогою. У міжнародний день людей з інвалідністю глава держави підписав указ про посилене забезпечення прав людей з особливими потребами і запропонував відмовитись від радянського слова «інвалід». Хтозна, і можливо, це ще один важливий крок до безбар’єрності у суспільстві, у якому вже не так страшно опинитися навіть з дуже невтішним діагнозом.

http://www.ufb.org.ua/sektor-blagodijnosti/blagodijnist-biznesu/analitichni-materiali.htm?id=4531

Copy Protected by Chetan's WP-Copyprotect.